
ціна за 1 шт
Немає в наявності
Найменування: Чаша терпіння Розмір: 18х22 Кількість кольорів: 13 Тканина з малюнком для вишивання бісером, малюнок нанесено на атлас. Виробник: ТМ "Маричка" (Україна) На Ваш запит наші менеджери можуть укомплектувати схему потрібним бісером. Лик з'явився на склі церкви Іоанна Воїна, що знаходиться в Орджонікідзевському районі, у 2000 році перед Покровом. Після служби жінка, вийшовши з храму, побачила на вікні обриси Богородиці. Для віруючих людей це стало знаком згори. Спершу церковні служителі боялися навіть мити вікно, побоюючись стерти образ. Але він ніби був усередині скла, і вода не могла на нього вплинути. Незрозумілі речі відбувалися й тоді, коли вирішили перенести образ Богородиці на склі всередину храму, щоб урятувати від можливого хуліганського руйнування. Лик одразу зник зі скла. Усі спроби повернути його за допомогою штучного й денного світла не увінчалися успіхом. Але варто було винести скло назад на вулицю, як лик Божої Матері з немовлям Христом на руках проступав знову. Самі віруючі кажуть, що Богородиця дає цим зрозуміти, що саме їй судилося захищати людей, а не навпаки. Одній із віруючих міста Кемерово уночі було видіння. Прибувши одразу до Новокузнецька, вона повідомила отця Василя, що необхідно написати ікону. Вказала й назву - "Чаша терпіння". Кажуть, що на склі, якщо придивитися, видно чашу в руках немовляти, яке дивиться в неї й випиває всі гріхи людські. На відтвореній іконі недитячо сумний погляд Христа виражає скорботу за людство та усвідомлення того, що доведеться постраждати за рід людський. Це відзначають багато священиків. Чималим було здивування віруючих церкви Іоанна Воїна, коли вони дізналися, що такої ікони у світі не існує. Переглянувши ще раз каталоги всіх чудотворних ікон (а їх близько 500), заходилися шукати іконописця. Для художника Володимира Шубенкіна ці два слова "Чаша терпіння" одразу визначили лінію створення святого образу. Витративши на роботу та церковні пости цілий рік, Володимир написав образ і подарував його отцю Василю. Потім ікону відвезли до Андріївського монастиря в Москві для оздоблення. Майстри одразу оцінили її, взявшись за роботу над орнаментом. Закінчити ікону встигли саме до престольного свята, і 12 серпня літаком доставили до Новокузнецька, де було влаштовано хресну ходу. За два місяці перебування в церкві парафіяни обсипали ікону золотом, відчуваючи, за їхніми словами, благодать.